Коли політики щось обіцяють, а потім змінюють свій курс на 180°, люди сприймають це, як зраду. Проте це лише слова і не більше. Слова, що можна трактувати по-різному, як в контексті, так і окремо. Слова, що промовляються зазвичай неперсоніфіковано, дивлячись в натовп чи камеру. Політичні обіцянки використовується виключно для того, що б сподобатись. Якщо коротко, то основна задача політика – подобатись. Навіть лобізм якихось ідей – це вже другий рівень.
Результати будь-якої діяльності завжди знайдуть, як задоволених, так і розчарованих. Покарати політика за недотримання обіцянок можна – для цього є інструмент – політична відповідальність. У разі, якщо виборець згадав про те, що конкретний політик “зрадив” своїм минулим обіцянкам, то виборець може більше НЕ голосувати за такого політика. На цьому завершується політична відповідальність перед виборцями.
Вплив на політиків
Є додатковий рівень політичної відповідальності – партійний. Якщо ви є членом партії, то маєте можливість впливати на кандидатів за допомогою таких інструментів, як голосування, праймеріз, відкликання, виключення з партії тощо. Проте партія не має бути проектом (де люди не мають прав, а виконують роль ситуативної масовки), а будуватись саме знизу, з обов’язковою сплатою кожним членом партії внесків на регулярній основі (це, як пайова участь в капіталі, як акції – право на керування і прийняття рішень).
Існує також можливість усунення\відкликання народних обранців, але цей механізм є складним і зазвичай дуже важко реалізується навіть у розвинутих країнах.
Чи потрібно робити політичну відповідальність жорсткішою?
На мою думку – ні. Справа в тому, що відповідальність політика тому і політична, оскільки обіцянки формуються переважно базуючись на тому, що вимагають виборці. А пересічний виборець дуже рідко співвідносить свої бажання з реальністю. Ось і виходить, що політики обіцяють набагато більше, ніж взагалі здатні виконати. Чи розуміють вони це – так, розуміють. Чи винуваті вони в тому, що на них покладають нездійснені сподівання – ні, не винуваті.
Резюме
Не варто сумувати та розчаровуватись у своєму виборі, але потрібно “мотати на вус” і не повторювати помилки. А для того, що б отримувати користь від політиків, потрібно уникати неформалізованих очікувань та висувати чіткі реалістичні вимоги до народних обранців.
І для того, що б закінчити на мажорній ноті і не залишити читача у розпачі від того, як в нас все погано, скажу, що це не тільки в нас… Це пост-модерн, дєтка! І ви ще не бачили, що виробляють, наприклад, Демократи в США зараз на їх праймеріз.
