Хотілось би коротко про реальні зміни, які не є сенсаційними, і на яких толком не попіаритись (ані керівництву держави, ані конкретним відомствам), але які мають чіткий позитивний вектор для нашого суспільства, що можна побачити, якщо трішки відірвати дупу від телевізора та\або чолодошки.
В принципі всі знають, чому присвячена значна частина мого життя, а саме – пропаганді\навчанню\наданню долікарняної допомоги (переважно працюю з ЗСУ, школярами тощо). Зараз хотів би сказати декілька слів про Патрульну поліцію України, а конкретно – про підготовку та навчання чергового набору. З Поліцією я особисто не працював майже рік, на відміну від своїх колег з 44-й Навчального Центру, що не припиняли роботу з новими поліцейськими по всій Україні і після першого великого випуску.
Два попередні дні провів на навчаннях майбутніх патрульних Києва та області. Які побачив позитивні зміни між тогорічним набором і теперішнім:
- тривалість навчання збільшено вдвічі (тепер їх навчання вже 4+ місяці);
- розширено курси, бачив різних викладачів, які справді переймаються своєю роботою;
- розширено наш курс;
- дуже багато молодих і вмотивованих;
- багато людей в формі (воювали);
- жорсткий відбір;
- як і на першому наборі, “старі менти” (відносно не багато) – всі, з якими я перетинався, абсолютно нормальні!
На жаль, навантаження, залишилось таким самим серйозним… може варто наступний набір розтягти на пів року (а може й більше), але хоч трохи розвантажити навчання.
Звісно, що воно то не дуже цікаво та доволі важко, але ми маємо докласти зусиль, що б створити ту Поліцію, яка нам буде подобатись… те саме і з Армією, медициною, освітою тощо… девіз наших металевих хлопців: “Ніхто крім нас” – він в Україні стосується абсолютно всього.