Діючі особи: крута залізяка провайдера (КЗ), проста залізяка мого клієнта (З), крута техпідтримка ISP (TS), я простий (Я).
Сцена перша:
Живимо собі, все гаразд
З: Ось тобі яблучка, візьми, будь ласка.
КЗ: Йой, люблю яблучка, але шматочками.
З: Добре, ось тобі порізані, візьми, будь ласка.
КЗ: Приймаю, дякую.
Сцена друга:
Офіс клієнта
З: Ось тобі яблучка, візьми, будь ласка.
КЗ: Синя алюмінієва цеглина!
З: Що?!? Ось тобі яблучка, візьми, будь ласка.
КЗ: Синя алюмінієва цеглина!
………………………………………….
Я: Що?!?
Сцена третя:
Спілкуємося з крутою техпідтримкою ISP
Я: … Ось така фігня, малята.
TS: Що?!?
Я: ню, цей, воно, як у RFC має бути… наче по 1191…
TS: Що?!?
Я: [дістаю Абетку і починаю тикати пальцем]
TS: Го Вест! Пишіть листи “на деревню дєдушке” (своєму менеджеру).
Сцена четверта:
Минуло два тижні мовчання, телефонних дзвінків, електронних листів, офіційних листів, ми за цей час майструємо “милиці” (слався linux, де можна зробити все, що хочеться) і воно якось працює :-/
TS: Ню, ми, це… тАВоЙ, залили нову “прошивку”, але як виправити не знаємо…
Я: Що?!?
Сцена п’ята:
Минуло ще два тижні
TS: Йой, полагодили! Бачте, які ми молодці!
Я: [зітхає] Besser spat als gar nicht.
Сцена шоста:
Темна серверна кімната
Я: [сидить посеред кімнати, взір спрямовано в стелю] І де ж ви, гуру Кісок та іншого правильного заліза??? Невже то вас всіх сотнями, як тільки вивчать, одразу пакують та експортують в інші країни??? Чому на долю одного адмінера за рік випадає вже другий такий випадок (з різними провайдерами та обладнанням), коли два дійсно крутих ISP не можуть правильно та швидко вирішити таку проблему (краще взагалі не доводити до цього), а мені доводиться доводити, що Я не дятел :-/
Завіса
