Нова Зелена влада фактично постулювала на рівні Законодавства презумпцію винуватості для більше ніж мільйона громадян України. Це стосується не лише СПДФО, але зараз саме вони опинились під прицілом і на гачок вже натиснуто.
Позначка: політика
політика
ЄСВ чік-чік і немає проблем?
Чінуша Мілованов видав “чудову” ідею… а давайте ЄСВ скасуємо, проте піднімемо податки на нерухомість. Коли в чінуш з’являється бажання обкласти податками будь-кого, то воно лягає болюче в першу чергу на шиї зовсім не олігархів.
Безкоштовне РРО з податкового плеча
Податкова “почула кожного” і тепер пообіцяла #РРО безкоштовно… чінуші люблять “безкоштовні” речі. Добре, давайте спробуємо дуже грубо порахувати, скільки це обійдеться платникам податків (в т.ч. і тим же СПДФО).
Україна світові російською?
Нова влада серйозно проштовхує ідею створення російськомовного “каналу” для охоплення російськомовної аудиторії закордоном. Хочеться хоча б поверхово поглянути, наскільки це потрібно і чи взагалі може бути ефективно реалізовано.
Відповідальність політична
Коли політики щось обіцяють, а потім змінюють свій курс на 180°, люди сприймають це, як зраду. Проте це лише слова і не більше. Слова, що можна трактувати по-різному, як в контексті, так і окремо. Слова, що промовляються зазвичай неперсоніфіковано, дивлячись в натовп чи камеру. Політичні обіцянки використовується виключно для того, що б сподобатись. Якщо коротко, то основна задача політика – подобатись. Навіть лобізм якихось ідей – це вже другий рівень.
Хто кого зрадив?
Вночі Україні наснився страшний сон, що нас зрадили. Прокинувшись, всі зрозуміли, що то був не сон. На перший погляд – це справді схоже на зраду і лицемірство з боку Європи, але давайте спробуємо розібратись, чому це суто поверхове бачення. По-перше, як можна зрадити того, хто не має чіткого бачення свого майбутнього – останнє дослідження від VoxUkraine змушує серйозно замислитись над майбутнім, оскільки за рівнем загрози – це навіть не війна з РФ.
Неформалізовані очікування
Почався повільний відтік з т.з. Зекоманди. Люди навіть пишуть поодинокі розгнівані публікації, що їх не прийняли, їх не дослухались, не беруть в розробку напрацювання і досвід багатьох років. Публікації сповнені розпачем і щирою образою – люди справді вірили… вірили в ЩОСЬ!
Оманливий “вибір”
Дуже важко намагатись пояснити прихильникам Зеленського, в чому саме для мене полягає проблема з їх кандидатом (тепер вже з нашим спільним Президентом). Для ілюстрації своєї думки наведу гіпотетичний сценарій, який з великою долею імовірності стане реальністю вже на наступні вибори. Це, звісно, за умови того, що Україна існуватиме – і одразу поясню, що в цьому новий Президент не винуватий, так само, як і попередній, оскільки набуття суб’єктності народу\нації\країни не залежить від фюрера… минули вже ті часи, коли одна (принаймні на думку широкої публіки) людина вирішувала все.
Зачароване розчарування
Ситуація зараз і гарна, і одночасно погана. Попри те, що моїм вибором є Порошенко і вважаю на даному етапі цей вибір правильним, а до іншого кандидата і фавориту, в мене ставлення, як до гри на популярних в Україні тоталізаторах, де навіть імовірності виграшу невідомі, але й вірити у чесність гри немає підстав (ба, навіть чесна гра – це гроші на вітер)… все ж хочу звернутись до сторін. Ми вже проходимо треті демократичні вибори (янукович – 2010, Порошенко – 2014 і зараз) та бачимо, що громадяни добровільно і без підтасовок голосують за щось, що не має зв’язку з реальністю.
ПРОТИ != ЗА
На мою думку “ПРОТИ” не дорівнює “ЗА”. Можна почати філософські дискусії, але практичний посил боротьби “проти чогось” і “за щось” відрізняються. На прикладі Майдану навіть можна спостерігати, що це була боротьба проти януковича. Звісно частина людей заявить, що “не за те стояв Майдан”, але коли починається розбір, за що саме, то приплітається все, що завгодно, і “вимоги” стають потоком свідомості. І головне – тоді не було сформульовано, за що саме ми боремось.
Заборонити не можна дозволити
Нова Зеландія вирішила заборонити зброю – пообіцяла дуже рішуче щось там прийняти в короткі строки. Мабуть створять якусь “ган-фрі” країну, а потім будуть дивуватись, як же це так, а зі злочинністю та насильством справи не покращились. Далі почнуть ножі забороняти – йой, а це ж десь були такі намагання і під тією ж короною.
Здоровий глузд та «печивко»
Кожен, хто заходить на сайти в Мережі, а особливо на європейські, стикається з різноманітними віконцями, що спливають на сайтах, і які попереджають про те, що сайт щось там… якісь «печівка»… тощо. Майже ніхто з відвідувачів не читає і не розуміє повністю, що там написано, а переходити за окремим посиланням і читати багато аркушів сухого тексту, що зазвичай робиться за шаблоном – то мабуть взагалі подія року. Але що б позбутись цього елементу, що перекриває частину екрану, люди просто натискають “Я погоджуюсь”. Цей елемент – “традиція”, а тепер вже й в деяких країнах – законодавчо закріплений обов’язок розміщати такі повідомлення власниками сайтів.