Не варто дивуйтесь деклараціям олігархів, громадських активістів, (анти)корупціонерів, чиновників, тих хто не працював жодного дня… Особисто моє здивування викликає сам факт наявності такого здивування у людей навколо.
Була б декларація для всіх обов’язковою, люди б здивувались деклараціям своїх сусідів. Суспільні відносини хворі, а економіка попри капітальні кредитні вливання згасає шаленими темпами. Ці відносини тягнуть нас всіх на дно… не дають розвиватись власним бізнесам та будь-чому навколо, не має можливості захистити свій власний капітал (“конфліктологи” в нас мають власні партії та репресивний апарат).
Нагадаю епізод з відомого серіалу і там проілюстровано те, що стосується ситуації в країні в розрізі “вони крадуть”:
1. Denial — “I feel fine.”; “This can’t be happening, not to me.
2. Anger — “Why me? It’s not fair!”; “How can this happen to me?”; ‘”Who is to blame?”
3. Bargaining — “I’ll do anything for a few more years.”; “I will give my life savings if…”
4. Depression — “I’m so sad, why bother with anything?”; “I’m going to die soon so what’s the point?”; “I miss my loved one, why go on?”
5. Acceptance — “It’s going to be okay.”; “I can’t fight it, I may as well prepare for it.”
На відміну від біологічної смерті окремої живої істоти, в економіки держави є можливість поступово змінюватись та відроджуватись. Для самого початку потрібна тотальна “нульова” декларація і амністія капіталів одноразова, а потім тотальна декларація щорічна. Так, амністія для всіх без виключення, попри оті “вони вкрали”. Інакше ніколи не вирівняти ситуацію без цього та не має шансів у країни взагалі – тут я можу довго розписувати те, чому вибірковість не дасть жодних результатів, але за мене це вже робить час, а сперечатись з часом і фактами – це дурість 😀
Будь-хто, з тих хто закликає залишити декларування лише для олігархів, чінуш, депутатів, громадських активістів… чи навпаки – не включати когось в списки декларантів (наприклад, тих самих “активістів”), чи приховати якість декларації – це маркер для того, що б раз і назавжди забути про такого політика\партію – не буде з них діла – вони гнилі повністю чи вже почали гнити.
Кожен громадянин має пройти через оті 5-ть стадій, що б у економіки країни був шанс, а тоді і Україна матиме шанс на існування, а громадяни – шанс на пристойне життя у правовій країні.
