Як людина, що мала комп’ютер з 10-ти років (це там ще 1990-й рік був), така, що бачила зародження масового Інтернету та професійно працює в галузі ІТ більше 15-ти років, зробив висновок, що єдиним дійсно значним надбанням Людства в цій галузі є Wikipedia. Це свобода, це творчість, це історія, це вміння працювати в команді, це поширення думок, це доступ до знань, які більше вже ніколи не вмістить жодна енциклопедія.
Стосовно неефективності нашої (та взагалі) освіти точиться багато розмов та і вимоги сучасності дуже сильно і швидко змінюються рік у рік. В мене особисто не має чіткої позиції з приводу цього питання, оскільки, з одного боку, я отримав гарну освіту (по суті ще радянську), а з іншого – все, що вона мені дала гарного (те, що я використовую в житті), це було винятково завдяки декільком вчителям, які давали багато “поза програмного” і нестандартного… це вчителі математики (молода студентка та доросла професорка з Шевченка); вчитель історії (Ю.Г.), яка вчила нас не фактажу, а аналітиці; і вчителі мови\літератури (укр.\рос), які намагалися в нас вкласти не те, що за програмою “положено”, а багато додаткового. Ню, то таких згадок про школу повно…
Я вже багато років пропоную прибрати взагалі практику “написання рефератів” – це просто гаяння часу дітей, батьків та вчителів. Нічого воно не дає. Всі “деруть” один в одного, з сайтів тощо. Ніякої практичної цінності не має така “робота” для дитини.
На заміну цьому має прийти робота глобальна, робота на благо Людства, з об’єктивною оцінкою творчості та значності. Я маю на увазі створення публікацій в Wikipedia. Можна працювати, як самостійно, так і в групах… Можна писати постійно, а можна раз на рік. Кількість не важлива – головне якість матеріалу. Можливо, якщо дитина за всю школу створить (чи зробить значний вклад до вже наявної публікації) хоч одну сторінку – це буде корисніше для неї, аніж десятки нікому непотрібних рефератів.
Діти нарешті навчаться формулювати свої думки та форматувати тексти таким чином, що б матеріал був зручним для читання (в т.ч. не 15 різнокольорових шрифтів в Word) та мав у собі корисний зміст. Про що писати? Про рідний край про землю, де живимо… навколо нас в радіусі 150 км стільки цікавого і незвіданого, що можна описувати ще впродовж декількох поколінь.
Цей і творчість, і популяризація з точки зору туризму, і підтримка мови, і патріотичне-духовне навчання, і те, що дає можливість розуміти свої корені. Це те, що дитині дасть справжню оцінку її роботи… не формальна “5-ка” (чи скільки там зара ставлять) від втомленого і часом байдужого вчителя, а оцінка Світової спільноти, яку дитина сама відчує. Це те, чим вже можна пишатися і сказати – це моя (наша) робота!
Зара, наприклад, проходить чудовий конкурс Пам’ятки природи у Вікіпедії.