Почався повільний відтік з т.з. Зекоманди. Люди навіть пишуть поодинокі розгнівані публікації, що їх не прийняли, їх не дослухались, не беруть в розробку напрацювання і досвід багатьох років. Публікації сповнені розпачем і щирою образою – люди справді вірили… вірили в ЩОСЬ!
Давайте спробуємо розібратись, а чи є підстави для розчарувань і чи обіцяв щось конкретне Зеленський? На мою думку – ні. Переважна більшість “обіцянок” було висловлено членами команди Зе… команди за Шредінґером (її склад, за виключенням окремих персоналій, ми не знаємо і до сьогодні). Ба, навіть те, що можна було сприйняти за обіцянку, воно так сформульовано і вимагало б такої реалізації, що фактично є нездійсненим. Люди самі собі додумали все інше, хто у що гаразд. Зеленський просто зробив щасливими людей і дав їм надію… кожному на своє.
Що ж реально зробив Зеленський – виграв у Порошенка (гарного чи поганого – це вже не важливо). Люди хотіли цього і отримали. Ця задача була пріоритетною і вона була виконана чудово! Це є прояв прямої демократії і перемогу цю було здобуто з виконанням всіх демократичних процедур.
Демократія – один з найкращих інструментів досягнення мети. Більшість може проголосувати за вектор напрямку на потужну економіку, а можуть в буквальному сенсі проголосувати за те, що б ВСІ випили отруту і покінчили життя самогубством. Така вона демократія – не гарна і не погана, а залежить від того, чого хоче більшість і наскільки вона активна в прояві своїх бажань та чіткому усвідомленні наслідків від їх реалізації.
Повторюсь, вже вкотре, що проблема не в Зеленському, як такому. Він може ще виявитись таким собі історичним персонажем, якого сам Зеленський озвучував… І для таких, як я – це буде в певному сенсі рай, а для людей, що несхильні до прийняття самостійних рішень буде не так добре, але значно краще, ніж є зараз і може бути навіть в Європі. Проте й цей шлях не є простим.
Тягар неформалізованих очікувань у населення – таких, що ніде не записані і не розділяються значною частиною населення, переслідує Україну. Для прикладу, регулярно можна почути, наприклад, “… за те в т.ч. і стояв Майдан”, або навпаки “не за те стояв Майдан”. Кожного разу ставлю людям питання чи висловлююсь сам, щодо пріоритетів і того, що їх в принципі не може бути багато, а коли збирається багато людей, то і більше одного пріоритету важко реалізувати. Так ось фактично Майдан був за усунення януковича (цього хотіли олігархи, а також велика частина громадян)… це фактично вдало реалізовано. Все інше, хто і що собі навигадував, не реалізувалось тоді і не реалізувалось в продовж п’яти років.
З цими виборами так само – була одна пріоритетна задача: НЕ Порошенко. І вона вдало реалізувалась.
Чого можна очікувати від Зеленського?
Та будь-чого, оскільки він не є представником умовного “народу” і навіть тих, хто віддали свій голос за нього. Він є узгодженою фігурою, узгодженою олігархами, а люди були лише учасниками інтерактивного шоу і легітимізували цей олігархічний вибір. Основними варіантами розвитку подій можуть бути:
- консервація поточного стану – такий собі неофеодалізм з імовірною перспективою на 20-30 років спокійно доповзти до цивілізації – олігархів це може влаштувати, якщо їх цікавить тривала перспектива існування;
- відкат назад до суто феодального режиму, але вже без януковича (можливо і без одного великого олігарха) – олігархів це так само влаштує;
- повна капітуляція України – хіба-що олігархи за рік-два дуже швидко хапонуть все, що можна, і звалять, оскільки в Московії їм не вижити – там вони не потрібні;
- умовна “рейганоміка” – підійде і олігархам, і громадянам (мені в т.ч.), але шансів дуже мало і той же електорат Зеленського буде яро боротись проти свого добробуту.
Варіанти з діями безпосередньо Московії я не беру до уваги – це взагалі від нас не залежить. На якісь значно кращі сценарії також не варто очікувати – не має підстав. І знову ж не в Зеленському справа, і не в Порошенкові, і не в [підставте свого кандидата].
Чергові вибори
Скоро буде чергова можливість помріяти і навигадувати собі всякого різного. Обрати чергових народних представників, в яких вже за декілька місяців почати розчаровуватись. І так буде продовжуватись доти, поки люди не почнуть формалізувати свої очікування в безпосередніх програмах партій, які вони підтримуватимуть своєю власною копійкою у вигляді членських внесків на регулярній основі. А поки це не буде відбуватись масово, то на кожні вибори будуть приходити “нові обличчя” і дарувати виборцям щастя і надію у вигляді нездійснених обіцянок.
Чи є на ці вибори за кого голосувати? На мою думку, так, є. Але спробуйте спочатку хоча б на папері написати те, чого ви хочете для себе, перечитайте це разів десять, подумайте, чого це буде коштувати саме вам: наскільки більше ви буде сплачувати податків чи наскільки буде обмежена ваша Свобода для отримання якогось “блага”; можливо воно вам і не потрібно з рук держави взагалі і податки потрібно зменшити… варіантів багато. Але держава, це як домашній бюджет: хочете машину – доведеться більше працювати і трохи зекономити; захочеться банкету в ресторані на День народження – це мінус сік і фрукти дитині на цілий місяць; хочеться нормального прибирання в під’їзді, а не від ЖЕО – доведеться організовано відмовитись від послуг ЖЕО і найняти собі прибиральника та сплачувати йому грошову винагороду… і ось так буквально з усім.
Якби не було, але хоч колись потрібно почати брати на себе відповідальність та лобіювати свої інтереси, формалізувати свої очікування та реалізовувати їх з однодумцями.
