Так сталося, що з смертю всім доводиться стикатися час від часу… родина, війна, ДТП тощо – це все навколо нас.. Це страшно, погано, неправильно тощо. Але, як на мене, “мухи та повидло” мають бути окремо.
Випадок в Києві з гонитвою – це один з яскравих прикладів того, що наше суспільство, на мою думку, ще не є Громадянським.
Вже пройшов Майдан – там була необхідність робити те, що ми робили… навіть більше…, але він минув… і паралельно (синхронно) з вимогами (а головно – діями) по зміні Системи ВСІ мали б прийняти правила гри… але замість того більшість населення (складових цієї самої системи) не схотіло змінюватися і просто час від часу голосить (“ганьба”, “зрада”, “нехай вони спочатку” тощо) і вкотре обирає тих самих.
Повернемося до загиблого молодого хлопця… Була вимога Патрульної Поліції зупинитися – була. ВСЕ… ми ж самі бачимо страшну статистику п’яних за кермом (це ж жах просто… кожні 2 години в Україні в ДТП помирає 1людина, про кількість травм і каліцтв взагалі мовчу… ДТП – це основна причина смерті дітей до 16 років), в нас в країні точиться війна і через це постійно переймаємося, що б ДРГ по Києву не шастали… АЛЕ, як показала ситуація – неймовірна кількість людей вважає, що можна спокійно і надалі ігнорувати Закон… аргументи такі ж гнилі, як і з несплатою податків: “ACAB”, “а беркутівців не наказали ще…”.
Що могли зробити хлопці? Та зупинитися і навіть, якщо вони вважали, що невинуваті, то викликати купу журналістів, адвокатів, друзів тощо – нема зара диких часів, як колись… але недотриманням норм Законів ми їх (дикі часи) гарантовано повернемо.
