Неодноразово вже зачіпав тему “Діти та Інтернет“, а зараз у зв’язку з карантином у всіх все дистанційне, в т.ч. навчання дітей. Для авторизації використовуються переважно індивідуальні паролі і логіни. За їх зберігання і нерозповсюдження відповідальність несуть діти\батьки… Мережа – це вже частина життя людей, це інструмент для досягнення цілей, а якими вони є – це вже залежить від кожного індивіда.
Як то кажуть, “кейс”
В одному навчальному закладі стався інцидент підчас дистанційного навчання. Винуватого одразу було ідентифіковано за ̶I̶P̶ логіном.
По факту, конкретна дитина не була в той час онлайн і більш того має алібі. Проте вихователі (дорослі також не дуже підковані в плані інформаційної грамотності) безапеляційно звинуватили дитину (якій було видано конкретний логін).
Добре, що є логи системи, де чітко запротокольовано вхід зі сторонніх пристроїв (інші пристрої, інші IP-адреси тощо) і тому принаймні вдалось зібрати дані для того, що б було чим апелювати до керівництва школи.
Погано, що відповідальна особа (адміністратор тієї мережі та/або домену) навіть не перевірив індивідуальні логи і не надав хоча б ту інформацію, до якої можна доступитись безпосередньо з кабінету користувача.
- зберігайте свої дані авторизації в надійному місці – пам’ятайте, що ми входимо в еру, коли електронний відбиток, вже, як відбиток пальці чи ДНК;
- опановуйте знання в галузі інформаційної грамотності – це легко;
- виконуйте попередній пункт разом з дітьми;
- запрошуйте час від часу в школу спеціалістів у галузі ІТ, які здатні цікаво подати інформацію по темі (я оце зазичай читаю такі лекції дітям восени до відповідного дня ООН… і таких, як я купа, була б зацікавленість батьків, вчителів тощо);
- розмовляйте з дітьми про інформаційну безпеку (це не тільки про комп’ютери чи Інтернет).
Основна причина проблем у Мережі
Коли я публічно описав ситуацію, що наведено вище, то одразу в приватні повідомлення прилетіло трішки більше десяти повідомлень від різних людей про те, що саме по собі віддалене навчання – це погано і аж до того, що й “комп’ютери для дітей заборонити”, і ностальгія “а в наш час” тощо.
Є декілька моментів:
- віддалений доступ для переважної частини зараз є фактично порятунком по роботі;
- для дітей це можливість навчатись у своїй групі і не розривати контакти;
- більше того, поточна ситуація на зараз є невідворотною, але її (не)сприйняття, то тема для окремого обговорення.
Якщо говорити про себе… частина людей пірнула в Мережу давно (мені цей додатковий спосіб спілкування відкрили батько і мій дядько 30 років тому). Дуже сильно відрізняються у спілкуванні люди зі “старої гвардії”… Не буду зараз відмічати людей зі свого кола, але це явно відчувається при спілкуванні з ними. В якійсь мірі ми є носіями стандартів спілкування (це не про добре\погано, красиво тощо), “етикету” мережевого… також, є розуміння Мережі, як чергового інструменту і етапу еволюції Людства (поява додаткового способу взаємодії), а не якогось абсолютного ідеального блага… чи хто і що собі там фантазує. Але нас в популяції людській ще дуже мало.
Переважна більшість людей взагалі наче в проруб провалилось без підготовки в 2008-2010 роках (момент появи масового мобільного доступу до Мережі)… Провалились не маючи навіть звичайних навичок людського “фізичного” спілкування (в Світі багато змін за останні 20-30 років, наприклад, відкриття кордонів, можливість подорожувати та працювати по Світу без еміграції, поява нових професій тощо), провалились з поганою освітою, яка взагалі не готувала до появи чогось умовно нового. Самі люди банально не читають, а в додачу наявний тренд (відмова від точних Наук в базовій освіті) ставить хрест на можливості людей адекватно оцінювати Світ навколо – він сприймається або в розрізі догм, що закладені системою освіти, або прогалини освіти компенсуються містичним мисленням.
Якщо наводити дуже прості аналогії, то пароль і логін – це ключі від вашої квартири, які не варто губити чи давати будь-кому; розмовляти з незнайомцями про все на Світі не варто, як на вулиці, так і Мережі; гроші не варто викидати на вітер ні у вигляді готівки, ні умовно “віртуальні”… прикладі багато.
Мережа не відрізняється від спілкування тет-а-тет, це просто інша форма.
Ось і маємо декілька поколінь інфантильних, неграмотних (в інформаційному плані) людей, що, у свою чергу, призводить до неможливості передати хоч якісь адекватні знання у цій галузі своїм дітям. Це вже призвело, до речі, до значного збільшення самогубств серед дітей і звинувачення “Інтернету” батьками в цьому… хоча проблема саме в батьках, які не змогли підготувати дітей до викликів сучасності. Самі батьки не готові (і не могли бути готовими) до сучасного Світу, оскільки він змінюється в процесі нашого життя, додаючи нові елементи і ставлячі нові виклики.
Лише зараз нове покоління (тим, кому приблизно по 10-ть років), саме вони будуть фактично першими, хто народився в інформаційну еру і вже вони зможуть масово передати своїм дітям хоч якісь адекватні знання та навички.
Резюме
Тож не звинувачуймо Мережу – це частина майбутнього, це звичайний інструмент, яке Людство вже використовує і надалі буде лише збільшувати його використання. Сховатись не вийде… таке постійно відбувається в історії. Закрити очі, сказати “я в хатинці” не вийде. І одразу дам застереження: заборонами нічого не отримати, окрім диктатури і обмеження Свобод… а Держава радісно добудує мури на цеглинках, які ми самі закладаємо для себе у своїй ж свідомості.
