Впродовж декількох місяців слухаю\дивлюсь виключно англомовні канали (переважно UK та USA). Скажу так, наші “новини” і “скандали” – це сумне лайно… ось буквально десь так. Рівень подачі, фактажу, аналітики тощо у нас просто нікчемний.
Для мене особисто в Україні впродовж років зі ЗМІ та журналістів, як були, так і залишаються цікавими: skrypin.ua (і люди, яких туди запрошують з журналістів на редколегію, наприклад), piddubny.com та Віталій Портников (Vitaly Portnikov)… можливо когось ще випадково забув.
В нас є виключно одна єдина тема, яка може бути цікава світові – це війна. Вона має розкриватись з різних боків, а не лише тому, що гинуть люди – оскільки Західний світ чітко демонструє, що котик чи ображені почуття для них значно важливіші за смерті людей. Цю тему ми маємо, і просто зобов’язані виносити у світовий інфопростір. На всіх рівнях: міністерства, компанії, ЗМІ, окремі журналісти, блогери тощо… в вигляді публікацій, коментарів під різними відео, участь в обговореннях… як в Мережі, так і в живу. Але ми цього не робимо… не робимо масово і ефективно.
Головним бар’єром є хуторянство… рідна мова і “братскій народ” поруч. Це фактично державна політика, яка не змінюється десятиріччями і з дитинства вже на рівні середньої освіти вдягає дітям ошийника у вигляді вивчення рідної мови (так, вона обов’язкова, але її однієї недостатньо для розвитку Людини) і необов’язковості та поганого викладання англійської (часто взагалі факультативно).
Держава боїться, що кріпаки розбіжаться, як тільки вивчать іноземну мову. Всюди чутно стогін: “Всі виїжджають!”… так і нехай, хто здатен і хоче, нехай їде (люди не кріпаки), а в багатьох випадках, це навіть добре для України. Тому вкрай необхідно ще на рівні середньої школи вивчати англійську (в ідеалі варто б було додати в школах ще й основи іспанської та китайської). Для того, що б не бути кріпаками тут, а з іншого боку – добре розуміти, що ТАМ далеко не все так райдужно, як бачиться звідси.
Розуміння того, що відбувається у Світовому інфопросторі для одних дасть додаткові переконливі стимули, що б переїхати, а для інших (на мою думку, для більшості) – причини, що б залишитись і створити те, що дозволить і ТУТ достойно жити.
