Завдяки Sergiy Zhevzhik? дізнався про United States Army Field Manuals. Це не якісь “Устави”… Це реально розписаний кожний “пук”… з усіма картинками, умовами, методичками, схемами, тренінгами, заліками, формами, номенклатурою необхідних речей для кожної конкретної ситуації. Ціла публічна бібліотека…
Нам потрібно вже зараз розробляти це в публічному доступі, по шматочках збирати та виписувати. Інакше всілякі “швейцарські” моделі – це просто мрія… недосяжна мрія. Все має бути онлайн (і не тільки документи для скачування, але й системи подачі документів та отримання відгуків).
Жодні “консультанти”, “аудитори”, “генерали”, “інститути” це не зроблять… “відкати” чи дерев’яні голови нездатні нінащо подібне. На даний момент потрібно не випрошувати якусь чудодійну зброю (яка не зрозуміло, кому до рук потрапить, чи знову тупо буде віддана окупантам під час чергового “припинення вогню”), а лише право на використання та адаптацію всієї документації (публічної та закритою) задля побудови нової Армії. Приймати її до виконання і постійно вдосконалювати. А модель “швейцарська”, “ізраїльська”, “норвезька”, “US”, то вже таке… всюди є плюси та мінуси… вибір серед цих назв – це просто гра політиків. Назви нічого не вирішують. Головне – обороноздатність.
На жаль, практика показала (навіть на прикладі т.з. “тактичної” медицини) повну недієздатність та невідповідність вимогам сучасності нашої Армії. Тому зволікати з цим не можна.
