Діти-Мережа(Інтернет)-Діти… Заборонити, дозволити, обмежити… що робити?
Як на мене, чергова чудова публікація від доктора Комаровського, але все-одно без розуміння глибини проблеми чи, я б сказав інакше – глобальних процесів сучасності.
Вже минув той час, коли можна було втекти на якийсь острів, відкрити незвідану частину Світу та хоча б в будь-який інший спосіб ізолюватися від інших членів суспільства… зараз вже навіть кордонів майже не існує (окрім, як в Північній Кореї і, можливо, скоро будуть в Московії)… багаточисельні різноманітні релігійні та культурні осередки співіснують поруч на обмежених територіях. Інформація переміщується з неймовірною швидкістю – минули ті часи, коли потрібно було чекати вечірніх нових, що б дізнатися все, що відбувається.
Обмеження\заборона використання дітьми всіляких соціальних мереж чи взагалі Інтернету не дасть нічого доброго, ню не вийде… або навіть якщо й вийде, то просто буде відтерміновано час, коли дитина порине в Мережу з головою – це, до речі, дасть неймовірно погані наслідки (буде й т.з. “ігроманія”, і жах мам – нічні спілкування з потенційними педофілами тощо).
Поясню на своєму прикладі, чому комп’ютер\планшет, Інтернет тощо не є шкідливим і як зробити, що б дитина там не “жила”…
В мене перший комп’ютер з’явився в 10 років (1990 рік), я спостерігав зародження масового Інтернету та всіх глобальних явищ в Мережі, професійно працюю в галузу ІТ вже 15+ років і проводжу по роботі (і не тільки) в Мережі багато часу… подібних собі людей я знаю мало, що б так тісно і так довго впродовж життя контактували з Мережею.
Але все життя в мене в дуже активному ритмі: з 5-ти до 17-ти років – туризм/альпінізм; з 11-ти до 13-ти: кінний спорт (чистив стайні в оплату уроків); з 23-ох до 30-ти: парашутний спорт; з 29-ти і до сьогодні: лижі та яхтинг…про менш активні хобі навіть не згадую… Все життя читаю паперові книги. “Щеплення” до активного життя мені зробили батьки та й взагалі родина в цілому. В мене не було, наприклад, “дитячих таборів”, але була (є) увага родини, було багато подорожей, не було заборон, але був порядок та підтримка. Своїм батькам дякую за те, що змалку привчили займатися спортом, працювати та подорожувати.
Як бачите, для того, що б дитина (і потім доросла людина) цінувала та цікавилась Світом навколо не тільки через екран монітора, потрібно докладати зусиль і показувати їй цей чудовий Світ! Те, що зара батьки називають “неправильним” та “небезпечним” – це лише прояв нерозуміння та остраху майбутнього, а діти не бояться цього – вони народилися в цю епоху, для них все таке, як має бути.
Так що проблем з соціальними мережами не має, а є:
- нерозуміння (або відмова розуміти) дорослими глобальних процесів та майбутнього людства (хоча б на наступні 10-20 років);
- не слідування самими батьками правил розумного/безпечного поводження в Мережі (а діти, в свою чергу, на батьках добре вчаться – “мавпочка бачить, мавпочка робить”);
- неправильне виховання дітей батьками (частіше через розрив поколінь – самі батьки не спілкуються зі своїми ще живими батьками, а черпають “мудрість” із журналів, телевізора, або з тої ж Мережі від таких самих “безбатченків”) та недостатня увага дітям – це головна проблема.
Намагаючись пояснити цю прірву в рівнях сприйняття та обміну інформації між теперішніми дітьми та їх батьками, я порівнюю останніх з динозаврами… додаючи, що навіть “просунуті” ІТ-вці (до яких я й себе відношу) порівняно з сучасними дітьми також є динозаврами. Ми просто на різних щаблях еволюції.
Так що значне обмеження і навіть повна заборона доступу до Мережі нічого не дасть. Єдиний шанс – це вчити дітей правильно працювати з Мережею, розказувати про можливу небезпеку і головне – це показувати, на скільки прекрасний та цікавий Світ навколо без допомоги екрану!
