Як і обіцяв після повернення, пишу про те, наскільки відрізняється ставлення населення Туреччини (на прикладі курортного міста Бодрум) до туристів від того, як ми збираємося зустрічати гостей Євро-2012…
Бодрум – це курортне містечко. Кількість туристів, що там відпочивають щороку у декілька разів більше аніж всі ті, що відвідають о те наше нещасне Євро-2012…
Трансфер-транспорт.
Оскільки в нас на Україні так сильно приділялася увага аеропортам-терміналам, то скажу, що біля Бодруму аж 2 (два) аеропорти, кожен з яких дасть фори Бориспільскому, а вони ще й активно розбудовуються. Транспорт від-до терміналів регулярний й різноманітний… великі компанії забезпечують обов’язковий безкоштовний трансфер (від аеропорту до міста та з міста до аеропорту) під кожен рейс! Взагалі транспортна система дуже розвинута і чекати довго не доводиться. Ціни на таксі-автобуси нижчі за київські.
Проживання.
Оскільки ми прилетіли за дві доби до видачі орендованих яхт, то нам було потрібно десь переночувати – через booking.com забронювали номери в готелі (аЖ три *** зірки, але для нас й того багато) по страшенно “високій” ціні – 100 Євро за: 2 (дві) доби за 2 (два) номери (DBL та TWIN)… зі сніданками (вартість яких ми потім оцінили приблизно у 30 Євро). Цей готель знаходиться за 8 хвилин (повільної прогулянки) від марини… тобто у дуже дорогій частині міста. В готелі басейн з чистою водою, охайний персонал, безкоштовний wi-fi тощо.
Після флотилії в нас також була вільна ніч, але в же в іншому готелі – гіршому за перший але так само недорогий. Взагалі половина Бодрума – то готелі різного класу на будь-який смак… Ціни в середньому від 25 до 50 Євро (за DBL\ TWIN) на добу. А вже за 100 Євро можете бути певні, що ви будете жити не гірше аніж Клеопатра.
Харчування.
Увесь Бодрум – то якесь гастрономічне свято. Візочки, генделики, кафетерії, ресторани тощо на кожній вулиці, в кожному закуточку… морозиво, мідії, креветки, рибка смажена, шаурма (й не страшно купувати), горішки, піти (щось на кшталт піци, але з місцевим колоритом), напої – то взагалі всюди. Традиційно для Туреччини – можна торгуватися… на всьому можна отримати значну знижку (іноді втричі). Алкоголь традиційно дорогий, але не дорожчий за київський… їжа-харчування також дешевші аніж в нас.
Навігація-мова.
Можна не користуватися мапою (назви складні й самі турки іноді губляться в них) – одразу питайте у людей, як знайти щось – 100% отримаєте відповідь, принаймні вкажуть напрям руху (і не так, як в нас)… якщо самі не знають – знайдуть того, хто допоможе! Турки вчать мови – без знання мов там вище торговця на базарі або охоронця не підеш… для того, що б мати нормальну роботу потрібно знати принаймні 2 (дві) іноземні мови (для свого фаху та на рівні базового спілкування). Мовний ступор може виникнути тільки якщо ви спілкуєтеся з туристами із Франції – вони принципово розмовляють тільки французькою :-Р
Піклування про людей…
Ще один момент – піклування про людей з обмеженими можливостями: всі центральні вулички обладнано спеціальними доріжками-рейками (з формованої плитки) для пересування сліпих людей. Всі вбиральні обладнано місцями для людей, що пересуваються за допомогою візків, а в переходах-спусках ліфти-підйомники для них!
Загальний рівень турецького сервісу для нас на жаль є недосяжним… і всі ті вкрадені-закопані мільярди гривень на підготовку до Євро-2012 витрачено марно… будемо сподіватися, що коли наші чиновники-бізнесмени їздитимуть до інших країн на відпочинок, то вони будуть звертати увагу не тільки на “all inclusive”, а й на те, як потрібно ставитися до клієнта-туриста-людини…
