Кожен, хто заходить на сайти в Мережі, а особливо на європейські, стикається з різноманітними віконцями, що спливають на сайтах, і які попереджають про те, що сайт щось там… якісь «печівка»… тощо. Майже ніхто з відвідувачів не читає і не розуміє повністю, що там написано, а переходити за окремим посиланням і читати багато аркушів сухого тексту, що зазвичай робиться за шаблоном – то мабуть взагалі подія року. Але що б позбутись цього елементу, що перекриває частину екрану, люди просто натискають “Я погоджуюсь”. Цей елемент – “традиція”, а тепер вже й в деяких країнах – законодавчо закріплений обов’язок розміщати такі повідомлення власниками сайтів.
With the passing of Directive 2009/136/EC, which has come to be known as the Cookie Law, the European Parliament mandated that all countries within the EU must setup laws requiring websites to obtain informed consent before they can store or retrieve information on a visitor’s computer or web-enabled device.
Ultimate Guide to EU Cookie Laws
Яка ж логіка?
Така, як і з повідомленнями на стаканчиках: «Кава може бути гарячою». За такою логікою, перед тим, як вийти на балкон, на дверях на найвиднішому місці має бути написано, що «Прямі сонячні проміні при тривалому перебуванні можуть призвести до опіків, а також підвищують ризик раку шкіри». Виробники дверей-вікон мають контролюватись МОЗ, МОН та іншими органами щодо дотримання розпорядження про розміщення таких оголошень і проведення інструктажу під особистий підпис кожним користувачем таких вікон-дверей. «Компанії мають бути соціально свідомими і проводити інформаційні соціальні кампанії і…» – таку риторику вже можна зустріти доволі часто.
Чому хтось і комусь зобов’язаний?
Мережа має бути вільною (так само, як і ринок), а сайт, відповідно – це відкрита оферта… Хочеш, заходиш, не хочеш – не заходиш (або одразу виходиш). Якого дідька лізуть у приватну справу інших людей та бізнесів – ніхто нікого не примушує заходити на сайти, щось читати, переглядати та завантажувати щось.
Безпечно?
Зловмисникові ніщо не заважає маскуватись під такі повідомлення і підставляти, наприклад, запуск якогось зловмисного коду під кнопочку «Я погоджуюсь». Будь-які сайти на нових доменах можуть з’являтись сотнями кожного дня і це під силу навіть одній людині – нічого з цим не можна зробити. Це, як з заборонами на зброю – у злочинців зброя завжди є і їм не потрібен дозвіл. Тобто кінцевому користувачу жодних переваг від того, що бюрократи під натиском ліваків протягнули це в законодавство.
Зручно?
Зручність користування сайтами, а особливо мобільною версією падає до нуля – іноді навіть кнопку натиснути не можливо. Думаю, що кожен сикався з різноманітними проблемами, несумісностями оглядачів, особливо, на мобільних пристроях.
Реальність
Повідомляння про “печівко” в тому ж ключі, що і GDPR… і з цими політиками конфіденційності – це все ілюзія безпеки і збереження приватної інформації. В Мережі у відкритому доступі лежить майже 1.000.000.000 (мільярд) записів, що зберігають логіни паролі, телефони, вік, адреси тощо… і це лише відомі випадки, які чи не щомісяця доповнюються все новими і новими даними, що “утікають” з великих порталів, сервісів та соціальних мереж за гроші, або через знайдені третьою стороною вразливості.
Резюме
Сучасні тенденції у збільшенні потреби в патерналізмі та гіперкомпенцації, це ніяке не піклування про “простих людей” та “захист” від [підставити свій варіант], а справжнісінький і поки-що ніжний тоталітаризм. І він будується виключно благими намірами: заборонити порно; заборонити т.з. «мову ненависті» (фактично свободу висловлювань); туди ж заборони на ресурси країни-окупанта (заборона є, а результатів значних не має), заборони на зброю тощо. Заборони лобіюються виключно корисними ідіотами, що під впливом емоцій скеровуються тими, кому потрібен подібний результат – контроль та інструмент тиску.
Ми йдемо НЕ шляхом наукового просвітлення, гуманізму тощо, а намагаємось заборонити все, що нам не подобається, замість того, що б навчитись нарешті думати головою, оцінювати ризики і брати на себе відповідальність за свої ж дії.
