Прочитав у якогось бота (хтось з контактів вподобав/прокоментував на сторінці персонажа з вигаданим ім’ям) цікаву аналогію відмінної роботи нашого пілота в складних погодних умовах на днях… та процесу керування країною. З одного боку, дуже сподобалось, а з іншого, все дуже лінійно та однобоко.
Ідея іронічної публікації полягає в тому, що потрібно довіряти “пілоту”, підтримувати та слухатись його… через це там всіх звинуватили в т.з. “порохоботстві”.
В принципі, далі вже ніхто думати не хотів, хоча ситуація справді показова і реальні висновки з неї є ключовими для усвідомлення тими, кому потрібна Україна.
Якщо коротко: 1) поки не знаєш, як керувати (готовності “взяти відповідальність” недостатньо), то не заважай тим, хто вже керує; 2) брати “штурвал” потрібно лише з розумінням того, що необхідно робити зараз і аж до моменту приземлення (тобто мати стратегічне бачення); 3) самостійно зробити нічого не можливо (месії, ідоли, персоналії, лідери не підходять) – потрібна команда (доволі велика і кваліфікована); 4) потрібне доволі значне кількісно схвалення (сила не є вирішенням) серед інших “пасажирів”.
Тому об’єднання навколо партій (глобальні питання), військово-патріотичних організацій (солідарна система безпеки), ГО (локальні\окремі питання) тощо вкрай важливе, що б не бути лише “пасажирами”.
