Ось просто зараз український сегмент Мережі розривається криками: “дивись в нього n-годівників, y-машин, z-квартир… храм”, “зараз західні інвестори складуть списки хабарників”, “цих точно не переоберуть більше”, “ось тепер ми знаємо все”, “на армію грошей нема, а в них” тощо. 😀 Погудять трохи і все стихне.
Що це насправді
Насправді, те, що відбувається зараз – це амністія – прощення всіх гріхів. Хіба раніше не було відомо про наявність цих “заводів-параходів”?!? Хіба силові\правозахисні органи не мали інформацію про всіх цих крадіїв?!?
Те, що зараз відкривається (тільки початок) – це все не олігархія, а насправді – сутність радянської системи, де крали всі, по-трохи, з відчуттям міри. Хто вище, в того “міра” більша… Всі задоволенні, а як тільки почнеш, щось робити не так, як усі, то тебе одразу візьмуть за дупу. Так працювали і нацисти в Німеччині, так було і в СРСР (який, по факту, ще досі не скінчився).
Так от, нічого страшного цим “декларантам” не буде, ніхто їх не буде судити… хіба-що, будуть винятки з боку можновладців і спроби по-старому “вплинути”, але вже суто відкрито та за Законом. А за рік-два вже ніхто цих “Монте Крісто” не зможе навіть на підставі Закону зачепити…
Чи все задекларують? Явно не все… ось реально просто неможливо все внести в декларацію… це, як я не знаю, скільки точно тарілок у нас в хаті… щось нове, щось від бабусі в серванті, щось в коморі. Дивує тільки, одне – чому вони так не хочуть цього робити – це ж індульгенція – задекларуй, наприклад, мільярд, сплати до 200-от мільйонів і все… ніхто і ніколи не зможе в тебе відібрати ті крадені 800+ мільйонів 😀
І ще, через це “нульове декларування” доведеться пройти всім громадянам України і доволі скоро. Але “простим” громадянам не вийде уникнути пильного ока податківців і доведеться сплатити за все.
Що робити?
А нічого… гільйотину відмінили – не гуманно, Законодавство – недосконале (точніше, воно дуже “правильне”), народним “месникам” доведеться винищити десь відсотків 20-ть всього населення України… без усіляких гарантій, що невинні не постраждають, та й розумні люди пам’ятають про “трійки”, “Шарикових”, табори, “от сумьі і от тюрьмьі не зарекайся” тощо… так що здоровий глузд має перемогти і не дати потягти країну в криваве провалля, що й буде кінцем України.
Частина “декларантів” зараз кинуть публічно та анонімно (але, що б всі знали) трохи “кісток”: з’являться майданчики, десь – дороги, волонтерам та в кінцевому рахунку й Воякам дістанеться… В результаті, з часом (як це було і після Майдану) штамп “крадій-хабарник” зміниться на “благодійник” чи “Робін Гуд” (він же не тільки собі, але й ризикуючи майже життям виривав гроші із пазурів Системи та віддавав бідним), або у крайньому випадку на “ню, він же й людям допомагає”.
Чи є позитив в цьому?
По-перше, ті хто продавав свої голоси за гречку, чи 200 гривень, сподіваюсь, що включать мізки і підвищать свій рівень самооцінки з урахуванням тепер вже всім відомих фактів та темпів інфляції… хоча б до 1000 гривень.
По-друге, у свідомих громадян тепер є можливість враховувати\порівнювати статики та соціально-значиму активність своїх потенційних обранців при делегуванні свого голосу тим чи іншим особам\партіям.
По-третє, загальне одужання нашого суспільства вже почалось і, мені здається, його не спинити.
