Хочу звернути увагу моїх товаришів на цікаві моменти, які, на мою думку, характеризують наше суспільство…
Черговий холівар стався через висловлювання одного з відомих волонтерів… не буду виказувати свого персонального ставлення до цієї персони, але чи не здається всім, що таке вже було?
Були інші волонтери та активісти, які в певні моменти брали на себе занадто важку ношу, ту, з якої вони ніколи б не впоралися (чи просто не в силах однієї людини це тягти на собі)… брали її чи то через свої персональні амбіції, чи то через дурість, а іноді – через те, що просто ніхто інший не міг\хотів це брати на себе.
Хвороба нашого суспільства в тому, що люди бачать, як хтось впрягся, потяг лямку… і все… тягне собі людина… і згорає… Заміну таким людям важко знайти, але й допомога не поспішає. Зі сторони видно всі помилки і недоліки… але ми всі вміємо критикувати, але не допомагати… Критика для нас – це самореалізація. Це так само з виборами – ми вибрали… і все, кінець, воно там само якось далі зробиться… ми – метрополіти, метросексуали, хіпі, блогери\журналісти, хіпстери, пацифісті тощо. Нас це не стосується!
Так ось, вищезгаданого відомого волонтера, по суті зжерли… Прийде новий і його зжеруть… Серед моїх знайомих є багатсько визначних Людей і в них також стаються нервові зриви… і люди одразу кидаються на них, хоча декількома днями раніше обожнювали :-\
Може варто замислитися, що канібалізм не є виходом з ситуації… так само, як і створення кумирів та покладання на них всіх надій… Не там шукаємо Місію, не там… ми – люди… лише люди.
